Дмитренко Андрій Микитович

   Народився Дмитро Ми­китович 15 жовтня 1918 року в багатодітній селянській сім'ї у с. Шепелівці. Батько, Мики­та Семенович, був першим головою Шепелівської сільради. У два роки Андрій Микитович залишився без матері. Після закінчення Шепелівської початкової школи навчався у Глобинській середній школі №1, де закінчив сім класів. У 1932 році сім'я переїздить на проживання до Кабардино-Балкарії.

В 1934 році Андрій Микитович закінчує крайовий фінан­сово-економічний технікум в м.Орджонікідзе і починає працю­вати у фінансових органах Кабардино-Балкарської АРСР.

У 1939 році А.М.Дмитренка призивають на службу до Че­рвоної Армії. З листопада 1939 по березень 1940 — учасник війни проти Фінляндії. Після війни дивізія була перебазована на територію Азербайджану, де він і продовжував службу.

22 червня 1941 року дивізія була піднята по тривозі і фо­рсувавши р. Аракс увійшла на територію Ірану, на північну око­лицю Тегерану.

Під час оборони Москви дивізія була терміново переди­слокована на Західний фронт під Смоленськ і з кінця грудня 1941 року до осені 1942 року пройшла по тилах ворога за 300 км від лінії фронту, знищуючи ворожі гарнізони в Смоленській області. Під час цього рейду А.М.Дмитренку було присвоєно військове звання молодшого політрука, а потім — політрука ес­кадрону. До кінця війни продовжував воювати на Калінінському, Першому Прибалтійському фронтах. Закінчив війну майо­ром на посаді старшого інструктора політуправління Першого Прибалтійського фронту.

Після війни закінчив Ризьке авіаційне військово-політичне училище, а згодом — Військово-політичну академію імені Леніна в Москві. Служив заступником командира полку по політчастині, начальником політвідділу дивізії, корпусу, чле­ном Військової ради, начальником політвідділу армії в Ризі, Каунасі, Совєтську, Балтійську, Кіровабаді, Брянську, Новоси­бірську. Звання генерал-майора було присвоєно в 1968 році. В запас звільнився за віком та станом здоров'я у 1976 році.

За мужність, героїзм і відвагу в боях у роки Великої Віт­чизняної війни нагороджений 9-ма орденами та 17-ма медаля­ми.

Проживає в м. Києві.                                                                                                                                                                                                                                                                                              Григор'єв В.М.. Роде наш прекрасний 

(Історія Глобинського району в особах).

- Полтава: АСМІ, 2007. С 230-231.